Будівництво житлового будинку передбачає не тільки проведення робіт по зведенню фундаменту, стін і даху, але і оформлення цілого пакету документів, які дозволяють будувати будинок на певній ділянці. До уваги беруться такі фактори, як поверховість та площа будинку, його архітектурний стиль, а також наявність і схема розміщення на ділянці господарських будівель. Тому перед тим, як приступити до планування будівництва, слід дізнатися, які документи потрібні для початку будівництва будинку на своїй ділянці , ознайомитися з основними групами нормативних документів та вимогами з проектування і будівництва житлового будинку.
Основні групи нормативних документів
До першої групи нормативних документів, що регламентують будівництво приватного будинку, відноситься містобудівна документація - це затверджені графічні і текстові матеріали, на підставі яких буде ініційовано планування і забудова певної території. Перелік необхідних документів встановлений чинним законодавством України у ст. 1, ч. 4 «Про забудову і планування територій», і включає в себе:
- схеми планування приватних територій - це категорія містобудівної документації, яка визначає основні рішення в плануванні, забудові та цільове використання ділянок територіально-адміністративних одиниць;
- генеральний план певного населеного пункту , що представляє собою документ, який вказує на загальні вимоги з розвитку, планування і забудови території заданого населеного пункту;
- деталізований план території - являє собою містобудівну документацію, розроблену для окремих кварталів і мікрорайонів у певному населеному пункті.
Друга група нормативної документації - проектна. Найбільш важливим документом з цієї категорії є проект забудови територій, він розробляється з метою будівництва цілих комплексів споруд і носить комбінований характер (є одночасно і проектним, і містобудівним документом).
Якщо ж будівництво приватного будинку заплановано на території, для якої не був затверджений жоден з перерахованих вище видів документації, Українським законодавством передбачена можливість оформлення містобудівного обґрунтування (ДБН Б.1.1-4-2002 «Склад, порядок розроблення, зміст погодження та затвердження містобудівного обґрунтування»). Це категорія містобудівної документації, що розробляється в індивідуальних випадках будівництва, яка після затвердження відноситься вже до містобудівної документації.
Слід також зазначити, що розроблена і затверджена на територіальному рівні документація після прийняття стає обов'язковою для виконання на більш низькому територіальному рівні, як у процесі розробки документації, так і в здійсненні будь-якого типу будівництва, у тому числі і приватних будинків.
Читайте також: Як спланувати ділянку під будівництво заміського будинку
Основоположні документи з розробки та впровадження містобудівного плану
Підставою для розробки та затвердження всіх вищенаведених нормативних документів є Генеральна схема з планування території України - основоположний документ, за допомогою якого визначаються принципи і стандарти планування/забудови території України згідно з прийнятими програмами соціального та економічного розвитку країни.
Також до переліку нормативних документів, що регламентують розробку і виконання будівництва приватного житлового будинку, які затверджені ст.20 Закону України «Про планування і забудову територій», входять наступні:
- державні будівельні положення і правила;
- регіональні правила забудови територій;
- місцеві норми забудови.
Основні вимоги до планування та будівництва приватного будинку
Як правило, при плануванні певних територій під житлові забудови встановлюються єдині архітектурні вимоги і рішення, що стосуються кількості поверхів будинків, їх стильового рішення і місцерозташування на ділянці. Так, при будівництві приватного житлового будинку на території будь-якого українського регіону слід враховувати наступне:
- поверховість будівлі не повинна перевищувати чотирьох рівнів;
- ширина садиби щодо вуличного фронту приймається виходячи з таких факторів, як: рельєф місцевості, планувальна структура району, загальноприйнятий тип житлових будинків і господарських будівель з урахуванням дотримання нормативних розривів між ними;
- розміщення житлового будинку на присадибній ділянці має здійснюватися відповідно до генерального проекту забудови того чи іншого адміністративного району;
- огородження ділянки не повинно виступати за так звану червону вуличну лінію.
Документи на дозвіл. Кількість і перелік
Як правило, перелік документів, які дозволяють будівництво приватного будинку, може відрізнятися в залежності від регіону. Основна причина - містобудівні вимоги та рішення місцевого рівня, що вимагають наявності різних дозволів щодо архітектури, комунікацій і розташування майбутньої споруди. Таким чином, документи необхідні для будівництва будинку на своїй ділянці такі:
- паспорт громадянина України;
- свідоцтво про володіння конкретною земельною ділянкою;
- проект майбутнього будинку;
- план ділянки, що детально вказує розміщення на ньому допоміжних будівель і господарських споруд;
- архітектурно-планувальне завдання (у випадку, якщо площа майбутньої будови буде перевищувати 400 м2), що видається Комітетом з архітектури та містобудування на підставі дозволів від пожежної, санітарної та екологічної служби;
- дозвіл від сусідів - необхідно у разі будівництва будинку в котеджному селищі.
Перед зверненням до бюро з планування будівництва рекомендується перевірити наявність у нього державної ліцензії на ведення зазначеного типу робіт. В іншому випадку план будівництва можуть не прийняти у відповідних містобудівних органах. Також перед отриманням дозволу на будівництво приватного житлового будинку необхідно провести топографічне дослідження ділянки, за результатами якого буде визначено можливість ініціації будівництва на зазначеній території і видано дозвіл на здійснення земляних і монтажних робіт.
Заключним етапом будівництва стане отримання документа, що засвідчує право власності. Воно видається на підставі техпаспорта будинку та довідки про оцінку нового майна. Тільки після цього законодавством України дозволяється здача будинку в експлуатацію, його підключення до комунікаційних систем і укладання відповідних договорів з обслуговуючими компаніями.